Покриття цинк
Цинк - найпопулярніше антикорозійне покриття останіх десятиріч. Широке застосування для захисту сталевих і чавунних виробів зумовлено 2 причинами:
Висока природна стійкість цинкового покрову внаслідок утворення на цинку в корозійному середовищі захисних плівок з продуктів корозії;
Висота анодного захисту сталі в атмосферних умовах і в прісній воді при температурах до 70 C, але при високих температурах, в агресивних середовищах захищає метал тільки механічно, перетворюючись з анодного в катодне покриття.
Захисні властивості цинкових покриттів визначаються як їх товщиною, так методом їх нанесення.
Основними методами нанесення цинку на поверхню металу вважають:
Електролітичний (гальванічний) метод нанесення цинку (холодне цинкування)
Холодне цинкування - це нанесення на підготовлену поверхню прийомами, використовуваними в роботі зі звичайними фарбами, спеціального цинксодержащіх складу, в результаті чого утворюється покриття, що володіє тими ж антикорозійними властивостями, що і отримане методом гарячого оцинкування.
Перевагами даного методу оцинкування в порівнянні з гарячим оцинкуванням є:
Відсутність обмежень за розмірами кріплення;
Висока адгезія цинкового покриття в т. ч. з порошковими фарбами;
Високий ступінь чистоти обложеного цинку забезпечує підвищену хімічну стійкість.
Недоліки методу холодного оцинкування:
1. У порівнянні з методом гарячого оцинкування та термодифузійного оцинкування, низька товщина покриття (5-35мкм), що знижує корозійну стійкість покриття, отриманого електролітичним методом.
2. У порівнянні з термодіффузним оцинкуванням, існує можливість псування металу і як наслідок стає ламкіш основного матеріалу, що захищається.
Метод гарячого цинкування
Гарячий спосіб цинкування полягає в зануренні попередньо підготовлених виробів у цинк, перед цім треба провести знежирення, промивання, травлення, а потів окунути в розплавлений цинк при температурі 450 - 480 C. Це покриття засноване на гарному змочуванні заліза і його сплавів цинком.
Основною перевагою даного методу оцинкування в порівнянні з електролітичним полягає в більш високій корозійної стійкості покриття, оскільки гарячий спосіб дозволяє отримати покриття великої товщини (від 40 - 150 мкм).
Недоліки методу гарячого оцинкування:
1. У порівнянні з методом електролітичного оцинкування та термодифузійного цинкуванням, товщина покриття на окремих ділянках через напливів коливається в значних межах (40 - 150 мкм) і точне регулювання товщини цього покриття неможливо. Гарячий спосіб не може бути застосований для покриття виробів з точними допусками і в тих випадках, коли висока температура може змінити властивості кріплення.
Б. У порівнянні з термодіффузним оцинкуванням, існує можливість навдоражівання і як наслідок охрупкування основного матеріалу, що захищається (водневе охрупкування).
В. Низька адгезія гарячецинкового покриття з лаками а також з порошковими фарбами.
